Навчальна програма з хімії 10-11 класи

ПРОЕКТ

ХІМІЯ

10-11 класи

Базовий рівень

Навчальна програма

для загальноосвітніх навчальних закладів

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

На сучасному етапі розвитку суспільства все очевиднішим є значення природничих наук для реалізації концепції сталого розвитку. Не випадково в різних країнах світу пильна увага приділяється вдосконаленню системи природничої освіти, в тому числі й хімічної. Розвиток системи освіти при цьому передбачає її відкритість і варіативність, різноманіття форм і методів організації навчальної діяльності, тобто диференціацію навчання.

Хімія, будучи природничим предметом, має величезний потенціал навчання і розвитку. Без знання і розуміння хімічної форми руху матерії неможливо уявити собі сучасну наукову картину світу. Адже світ, що нас оточує – це, перш за все, світ речовин, які є основою живої і неживої природи.

Навчальна програма з хімії для 10-11 класів для загальноосвітніх навчальних закладів розроблена на підставі Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1392. Програма призначена для навчання хімії на базовому рівні, тобто у класах, де хімія не є профільним навчальним предметом. Зміст програми базується на знаннях і компетентностях, набутих учнями в основній школі, і є другим – вищим концентром вивчення хімії.

У процесі навчання предмета можна додатково використовувати варіативну складову навчального плану, що передбачає вивчення спецкурсів, факультативів і курсів за вибором, орієнтованих, залежно від профілю навчання, на посилення міжпредметних зв’язків хімії з іншими науками.

Вивчення хімії у старшій школі на базовому рівні спрямоване на подальше формування у випускників наукового світогляду, хімічної культури як складника загальної культури сучасної людини і розвитку їхнього творчого потенціалу задля успішної соціалізації в сучасному суспільстві.

Випускники старшої школи – це цілісні особистості, всебічно розвинені, здатні до критичного мислення; громадяни і патріоти з активною життєвою позицією, які діють згідно з морально-етичними принципами і приймають відповідальні рішення; інноватори, готові змінювати навколишній світ, розвивати економіку, конкурувати на ринку праці, вчитися впродовж життя.

Мета навчання хімії на базовому рівні відповідає меті повної загальної середньої освіти і полягає у забезпеченні загальноосвітньої підготовки з предмета, що передбачає уміння пояснювати хімічні явища, робити обґрунтовані висновки про них, усвідомлювати вплив науки і технологій на зміну матеріального, інтелектуального й культурного середовищ.

Мета навчання хімії на базовому рівні досягається на основі реалізації завдання хімічної освіти – формування засобами навчального предмета ключових і предметних компетентностей.

Навчання хімії у старшій школі спрямоване на виконання таких освітніх, розвивальних і виховних завдань:

– поглиблювати і розширювати знання про хімічну складову природничо-наукової картини світу: найважливіші хімічні поняття, закони і закономірності, теорії і процеси; сучасну хімічну номенклатуру речовин;

– розвивати уміння самостійно набувати хімічні знання з різних інформаційних джерел та у ході експериментальних досліджень і критично їх осмислювати; застосовувати отримані знання для пояснення властивостей речовин і різноманітних хімічних явищ; безпечно використовувати речовини і матеріали; оцінювати роль хімії у розвитку сучасних технологій та розв’язанні глобальних проблем; творчо розв’язувати практичні завдання хімічного характеру у повсякденному житті, попереджувати явища, що завдають шкоди здоров'ю людини і довкіллю;

– виховувати переконаність у позитивній ролі хімії як науки у забезпеченні прогресу суспільства, усвідомлення необхідності хімічно грамотного ставлення до власного здоров'я і довкілля;

Внесок хімії у формування ключових компетентностей учнів розкрито в таблиці.

Компетентнісний потенціал навчального предмета хімія

Ключова компетентність	Предметний зміст ключової компетентності і навчальні ресурси для її формування
Спілкування державною (і рідною у разі відмінності) мовами	Уміння: - використовувати в мовленні хімічні терміни, поняття, символи, сучасну українську наукову термінологію і номенклатуру; - формулювати відповідь на поставлене запитання; - аргументовано описувати хід і умови проведення хімічного експерименту; - обговорювати результати дослідження і робити висновки; - брати участь в обговоренні питань хімічного змісту, чітко, зрозуміло й образно висловлювати свою думку; - складати усне і письмове повідомлення на хімічну тему, виголошувати його. Ставлення: - цінувати наукову українську мову; - критично ставитись до повідомлень хімічного характеру в медійному просторі; - популяризувати хімічні знання. Навчальні ресурси: - підручники і посібники, науково-популярна і художня література, електронні освітні ресурси; - навчальні проекти та презентування їхніх результатів.
Спілкування іноземними мовами	Уміння: - читати й розуміти іншомовні навчальні й науково-популярні тексти хімічного змісту; - створювати тексти повідомлень із використанням іншомовних джерел; - читати іноземною мовою і тлумачити хімічну номенклатуру; - пояснювати хімічну термінологію іншомовного походження. Ставлення: - цікавитись і оцінювати інформацію хімічного змісту іноземною мовою; - обговорювати деякі питання хімічного змісту із зацікавленими носіями іноземних мов. Навчальні ресурси: - медійні і друковані джерела іноземною мовою.
Математична компетентність	Уміння: - застосовувати математичні методи для розв‘язування завдань хімічного характеру; - використовувати логічне мислення, зокрема, для розв’язування розрахункових і експериментальних задач, просторову уяву для складання структурних формул і моделей речовин; - будувати і тлумачити графіки, схеми, діаграми, складати моделі хімічних сполук і процесів. Ставлення: - усвідомлювати необхідність математичних знань для розв’язування наукових і хіміко-технологічних проблем. Навчальні ресурси: - навчальні завдання на виконання обчислень за хімічними формулами і рівняннями реакцій; - представлення інформації в числовій чи графічній формах за результатами хімічного експерименту та виконання навчальних проектів.
Основні компетентності у природничих науках і технологіях	Уміння: - пояснювати природні явища, процеси в живих організмах і технологічні процеси на основі хімічних знань; - формулювати, обговорювати й розв’язувати проблеми природничо-наукового характеру; - проводити досліди з речовинами з урахуванням їхніх фізичних властивостей; - виконувати експериментальні завдання і проекти, використовуючи знання з інших природничих предметів; - використовувати за призначенням сучасні прилади і матеріали; - визначати проблеми довкілля, пропонувати способи їх вирішення; - досліджувати природні об'єкти. Ставлення: - усвідомлювати значення природничих наук для пізнання матеріального світу; наукове значення основних природничо-наукових понять, законів, теорій, внесок видатних учених у розвиток природничих наук; - оцінювати значення природничих наук і технологій для сталого розвитку суспільства; - висловлювати судження щодо природних явищ із погляду сучасної природничо-наукової картини світу. Навчальні ресурси: - навчальне обладнання і матеріали, засоби унаочнення; - міжпредметні контекстні завдання; - інформаційні й аналітичні матеріали з проблем стану довкілля, ощадного використання природних ресурсів і синтетичних матеріалів; - інформаційні матеріали про сучасні досягнення науки і техніки; - патентні бази даних про винаходи.
Інформаційно-цифрова компетентність	Уміння: - використовувати сучасні пристрої для добору хімічної інформації, її оброблення, збереження і передавання; - створювати інформаційні продукти хімічного змісту. Ставлення: - критично оцінювати хімічну інформацію з різних інформаційних ресурсів; - дотримуватись авторського права, етичних принципів поводження з інформацією; - усвідомлювати необхідність екологічних методів та засобів утилізації цифрових пристроїв. Навчальні ресурси: - електронні освітні ресурси (бази даних про речовини та їхні характеристики); - віртуальні хімічні лабораторії.
Уміння вчитися впродовж життя	Уміння: - організовувати самоосвіту з хімії: визначати мету, планувати, добирати необхідні засоби; - спостерігати хімічні об'єкти та проводити хімічний експеримент; - виконувати навчальні проекти хімічного й екологічного змісту. Ставлення: - виявляти допитливість щодо хімічних знань; - прагнути самовдосконалення; - осмислювати результати самостійного вивчення хімії; - розуміти перспективу власного розвитку упродовж життя, пов'язаного із хімічними знаннями. Навчальні ресурси: - медійні джерела, дидактичні засоби навчання.
Ініціативність і підприємливість	Уміння: - виробляти власні цінності, ставити цілі, діяти задля досягнення їх, спираючись на хімічні знання; - залучати партнерів до виконання спільних проектів з хімії; - виявляти ініціативність до роботи в команді, генерувати ідеї, брати відповідальність за прийняття рішень, вести діалог задля досягнення спільної мети під час виконання хімічного експерименту і навчальних проектів. Ставлення: - вірити в себе, у можливості команди і власні; - виважено ставитися до вибору майбутнього напряму навчання, пов’язаного з хімією; - бути готовими до змін та інновацій. Навчальні ресурси: - література про успішних винахідників і підприємців; - зустрічі з успішними людьми; - бізнес-тренінги, екскурсії на сучасні підприємства.
Соціальна та громадянська компетентності	Уміння: - співпрацювати з іншими над реалізацією соціально значущих проектів, що передбачають використання хімічних знань; - працювати в групі зацікавлених людей, співпрацювати з іншими групами, залучати ширшу громадськість до розв’язування проблем збереження довкілля. Ставлення: - виявляти патріотичні почуття до України, любов до малої батьківщини; - дотримуватись загальновизнаних моральних принципів і цінностей; - бути готовими відстоювати ці принципи і цінності; - виявляти зацікавленість у демократичному облаштуванні оточення й екологічному облаштуванні довкілля; - оцінювати необхідність сталого розвитку як пріоритету міжнародного співробітництва; - шанувати розмаїття думок і поглядів; - оцінювати й шанувати внесок видатних українців, зокрема вчених-хіміків, у суспільний розвиток. Навчальні ресурси: - навчальні і соціальні проекти, тренінги.
Обізнаність та самовираження у сфері культури	Уміння: - використовувати сучасні хімічні засоби і матеріали для втілення художніх ідей і виявлення власної творчості; - пояснювати взаємозв’язок мистецтва і хімії. Ставлення: - цінувати вітчизняну і світову культурну спадщину, до якої належать наука і мистецтво. Навчальні ресурси: - твори образотворчого мистецтва, музичні й літературні твори як ілюстрації до вивчення хімічних явищ; - контекстні завдання; - синхроністична таблиця.
Екологічна грамотність і здорове життя	Уміння: - усвідомлювати причинно-наслідкові зв’язки у природі і її цілісність; - використовувати хімічні знання для пояснення користі і шкоди здобутків хімії і хімічної технології для людини і довкілля; - влаштовувати власне життєве середовище без шкоди для себе, інших людей і довкілля; - дотримуватися здорового способу життя; - безпечно поводитись із хімічними сполуками і матеріалами в побуті; - брати участь у реалізації проектів, спрямованих на поліпшення стану довкілля завдяки досягненням хімічної науки; - дотримуватися правил екологічно виваженої поведінки в довкіллі. Ставлення: - підтримувати й утілювати на практиці концепцію сталого розвитку суспільства; - розуміти важливість гармонійної взаємодії людини і природи; - відповідально й ощадно ставитися до використання природних ресурсів як джерела здоров’я і добробуту та безпеки людини і спільноти; - оцінювати екологічні ризики і бути готовим до розв‘язування проблем довкілля, використовуючи знання з хімії. Навчальні ресурси: - навчальні проекти; - якісні й кількісні задачі екологічного змісту.

У процесі поглиблення природничо-наукових знань, отриманих в основній школі, враховуються тенденції розвитку профільної освіти: фундаменталізація, диференціація, інтеграція, когнітивна гуманізація.

Предметна хімічна компетентність учнів є складником ключової компетентності у природничих науках і технологіях. Володіння хімічною компетентністю на базовому рівні означає здатність учнів мислити і діяти з позицій світоглядних орієнтацій і ціннісних установок, сформованих у процесі навчання хімії.

Предметна компетентність означена такими компонентами: знаннєвим (пізнавальним), діяльнісним (поведінковим) і ціннісним (мотиваційним). Змістове наповнення цих компонентів розкрито в рубриці програми «Очікувані результати навчання».

Перелік очікуваних результатів навчання – орієнтир вчителя на досягнення мети освітнього процесу на відповідному змісті зазначених тем програми, що полегшить планування цілей і завдань уроків, дасть змогу виробити адекватні методичні підходи до проведення навчальних занять, поточного й тематичного оцінювання.

Компетентнісний підхід у навчанні, на відміну від предметно зорієнтованого, передбачає інтеграцію ресурсів змісту курсу хімії та інших предметів на основі провідних соціально й особистісно значущих ідей, що втілюються в сучасній освіті: уміння вчитися, екологічна грамотність і здоровий спосіб життя, соціальна та громадянська відповідальність, ініціативність і підприємливість.

Для реалізації цих ідей виокремлено такі наскрізні змістові лінії: «Екологічна безпека і сталий розвиток», «Громадянська відповідальність», «Здоров'я і безпека», «Підприємливість і фінансова грамотність».

Наскрізні змістові лінії послідовно розкриваються у процесі навчання й виховання учнів, є спільними для всіх предметів і корелюються з ключовими компетентностями.

Змістова лінія «Екологічна безпека і сталий розвиток» реалізується на зразках, що дають змогу учневі усвідомити причинно-наслідкові зв’язки у природі і її цілісність; важливість сталого (керованого) розвитку країни для майбутніх поколінь. Такі зразки надає матеріал про одержання й застосування речовин, збереження природних ресурсів – води й повітря, раціональне й ощадне використання природних вуглеводнів, колообіг хімічних елементів і речовин тощо.

Результатом реалізації цієї змістової лінії є не лише обізнаність учня із екологічними проблемами, пов’язаними із дотриманням чистоти навколишнього середовища, процесами горіння і дихання, кислотними дощами, стійкими органічними забруднювачами, а й усвідомлення можливості розв’язування цих проблем засобами хімії. Учень цінує природні ресурси, від яких залежить його здоров’я, добробут, сталий розвиток країни; усвідомлює необхідність збереження чистоти довкілля; бере участь у відповідних заходах; екологічно виважено поводиться у довкіллі.

Становленню учнів як свідомих громадян, патріотів України, членів соціуму, місцевої громади, шкільного колективу має сприяти реалізація змістової лінії «Громадянська відповідальність». На уроках хімії учні ознайомлюються зі здобутками вітчизняних учених та їхньою громадянською позицією, оцінюють розвиток вітчизняного виробництва на основі досягнень хімічної науки, навчаються працювати в команді, відповідально ставитись до завдань, визначених колективом, та ретельно виконувати свою частину роботи. У позаурочний час дбають про чистоту навколишнього середовища свого регіону, беруть посильну участь у реалізації соціально значущих навчальних проектів. Результатами, що засвідчують продуктивність реалізації цієї лінії, є усвідомлення учнями відповідальності за результати навчання, які можуть у майбутньому вплинути на розвиток країни; сумлінне виконання завдань у команді; раціональне використання речовин; участь у захисті довкілля і збереженні його для себе та майбутніх поколінь.

Змістова лінія «Здоров'я і безпека» торкається всіх без винятку тем програми з хімії, оскільки використання здобутків хімії упродовж усього життя людини тісно пов’язано зі здоров’ям і життєзабезпеченням. Послідовний розвиток цієї змістової лінії у змісті курсу дає учням змогу усвідомити, з одного боку, значення хімії для охорони здоров’я, а з іншого – можливу шкоду продуктів сучасної хімічної технології у разі неналежного використання їх.

У результаті реалізації цієї змістової лінії учень дотримується правил безпечного поводження з речовинами і матеріалами у лабораторії, побуті й довкіллі; усвідомлює залежність здоров’я від чистоти води, повітря, складу харчових продуктів; дотримується здорового способу життя.

Змістова лінія «Підприємливість і фінансова грамотність» націлює учнів на мобілізацію знань, практичного досвіду і ціннісних установок у ситуаціях вибору і прийняття рішень. У навчанні хімії такі ситуації створюються під час планування самоосвітньої навчальної діяльності, групової навчальної, експериментальної роботи, виконання навчальних проектів і презентування їх, розв’язування розрахункових і контекстних задач, вироблення власної моделі поведінки у довкіллі.

Розкриття змістової лінії потребує позитивних зразків із історії хімії, діяльності вчених і підприємців у галузі хімії, екології, фармакології, що засвідчують можливість розв’язування не лише теоретичних, а й практичних проблем хімії і хімічного виробництва.

У результаті реалізації цієї змістової лінії учень усвідомлює важливість вивчення хімії; оцінює успіхи, досягнуті сучасним суспільством у хімічній науці, розробленні способів одержання, переробки і застосування речовин як такі, що залежать від знань, умінь, ініціативи і підприємливості окремих особистостей і груп однодумців; переносить це ставлення на різні види своєї навчальної діяльності, поводження у довкіллі; свідомо обирає напрям навчання у старшій школі, виходячи з власних можливостей.

Реалізація змістових ліній не передбачає будь-якого розширення чи поглиблення навчального матеріалу, але потребує посилення уваги до певних його аспектів. Провідні ідеї, на яких ґрунтуються наскрізні змістові лінії, втілюються в навчанні хімії як у теоретичному змісті курсу, так і в експериментальній діяльності учнів, під час розв’язування задач і завдань із реальними даними; виконання міжпредметних навчальних проектів, роботи з різними джерелами інформації; в позаурочний час вони реалізуються під час тематичних тижнів, участі в регіональних, всеукраїнських і міжнародних конкурсах (у тому числі дистанційних).

У навчальній програмі з хімії наскрізні змістові лінії винесено в окрему рубрику. У ній зазначено питання, що дають змогу відповідно спрямувати зміст кожної теми.

Програма старшої школи реалізує змістові лінії хімічного компонента освітньої галузі «Природознавство»: речовини та їхні перетворення, хімічні закони і методи дослідження, навички безпечного поводження з речовинами, ставлення до екологічних проблем і розуміння хімічної картини світу, вміння оцінювати роль хімії у виробництві та житті людини. Система хімічних знань визначена ідеєю причинно-наслідкових зв'язків мікро- і макросвіту речовин, взаємоперетворень простих і складних речовин і генетичним зв'язком неорганічних і органічних речовин. Закономірності протікання хімічних реакцій розглядаються з урахуванням сучасних технологій виробництва нових речовин, матеріалів і енергії.

Зміст програми структуровано з урахуванням вікових особливостей учнів і часу, відведеного на вивчення предмета.

Кількість годин, відведених на вивчення хімії на базовому рівні, відповідає чинним навчальним планам, затвердженим Міністерством освіти і науки України, а саме: у 10 та 11 класах по 1 годині на тиждень.

Ціннісні орієнтири змісту курсу хімії у старшій школі не залежать від рівня вивчення і визначаються специфікою хімії як науки. Поняття «цінність» включає єдність об'єктивного (сам об'єкт) і суб'єктивного (відношення суб'єкта до об'єкта), тому в якості ціннісних орієнтирів хімічної освіти виступають об'єкти, що вивчаються в курсі хімії, до яких в учнів формується ціннісне ставлення. При цьому провідну роль відіграють пізнавальні цінності, оскільки головною метою навчального предмета «Хімія» є дослідження і вивчення природи.

Укладачі програми прагнули зберегти цілісність і системність навчального предмета, на освоєння якого відведено мінімальний навчальний час. Ретельний відбір змісту хімії на базовому рівні вивчення дозволив:

зберегти достатньо цілісний і системний курс хімії;

звільнити курс від надмірної деталізації, затеоретизованого і складного наукового матеріалу, для відпрацювання якого потрібно чимало часу;

включити до курсу матеріал, пов'язаний із повсякденним життям людини та з майбутньою професійною діяльністю випускника, яка не матиме яскраво вираженого зв'язку з хімією.

Головне гасло, яким керувалися укладачі програми: «Вивчаємо закономірності, а не окремі факти».

Структура навчальної програми. Зміст програми охоплює розділи, присвячені вивченню хімії органічних сполук, узагальненню, систематизації та поглибленню знань загальної хімії, хімії елементів та узагальненню знань щодо ролі хімії у створенні нових матеріалів, розвитку нових напрямів технологій, розв’язанні продовольчої, сировинної, енергетичної, екологічної проблем.

Обрано таку послідовність викладення навчального матеріалу:

10 клас. Повторення початкових понять про органічні речовини. Тема 1. Теорія будови органічних сполук. Тема 2. Вуглеводні. Тема 3. Оксигеновмісні органічні сполуки. Тема 4. Нітрогеновмісні органічні сполуки. Тема 5. Синтетичні високомолекулярні речовини і полімерні матеріали на їх основі. Тема 6. Багатоманітність та взаємозв’язок органічних речовин.

11 клас. Тема 1. Періодичний закон і періодична система хімічних елементів. Тема 2. Хімічний зв’язок і будова речовини. Тема 3. Хімічні реакції. Тема 4. Неорганічні речовини і їхні властивості. Тема 5. Хімія і прогрес людства.

Методологічною основою такої побудови навчального змісту хімії для базового рівня є ідея інтегрованого курсу хімії – внутрішньопредметної інтеграції навчального предмета «Хімія».

Ідея такої інтеграції диктує наступну черговість вивчення розділів хімії: у 10 класі вивчається хімія органічних сполук, в 11 – загальна хімія і хімія неорганічних сполук. Таке структурування обумовлено тим, що узагальнення в 11 класі змісту предмета дозволяє сформувати у випускників середньої школи уявлення про хімію, як про цілісну науку, показати єдність її понять, законів і теорій, універсальність і застосовність їх і в неорганічній, і в органічній хімії.

У 10 класі розширено матеріал із хімії органічних сполук, що вивчався в основній школі. У першій темі розглядається теорія будови органічних сполук як вища форма наукових знань та ізомерія як явище. Класи органічних сполук вивчаються в темах «Вуглеводні», «Оксигеновмісні органічні сполуки», «Нітрогеновмісні органічні сполуки». Окрема тема присвячена синтетичним полімерам. Належну увагу приділено будові молекул органічних сполук, розкриттю взаємного впливу атомів, причинно-наслідковим зв’язкам між будовою, властивостями, застосуванням органічних речовин.

У структуруванні розділу хімії органічних сполук укладачі програми керувалися ідеєю розвитку учнів непрофільних класів засобами навчального предмета. З метою посилення ролі дедукції у навчанні хімії спочатку даються короткі теоретичні відомості про будову, класифікацію, номенклатуру органічних речовин, особливості реакцій за їх участю.

Сформовані таким чином теоретичні знання потім розвиваються на фактологічному матеріалі при розгляді класів органічних сполук. Основним критерієм відбору фактичного матеріалу курсу органічної хімії є ідея цілепокладання, тобто отримання відповіді на резонне питання учня: «А навіщо мені, не хіміку, це потрібно?».

В 11 класі поглиблюються знання із загальної хімії і хімії неорганічних речовин, набуті в основній школі. Вивчається хімія неметалічних і металічних елементів згідно з будовою їхніх атомів та місцем у періодичній системі хімічних елементів. Послідовно вивчаються фізичні й хімічні властивості найважливіших сполук елементів (з якими учні зустрічаються у побуті, довкіллі), правила поводження з ними, одержання та використання їх.

Тема «Хімія і прогрес людства», якою закінчується курс хімії, має узагальнювальний характер. Розкривається роль хімії у створенні нових матеріалів, розвитку нових напрямів технологій, розв’язанні продовольчої, сировинної, енергетичної, екологічної проблем. Узагальнюються світоглядні питання щодо місця хімії поміж інших наук про природу.

Окремо розглядається зелена хімія як нова філософія сучасного розвитку хімічної індустрії, наукових досліджень та світогляду молодого покоління хіміків. Її завдання – допомогти людству у відборі таких вихідних матеріалів і схем технологічних процесів, які взагалі виключають використання будь-яких шкідливих вихідних речовин або їх утворення в процесі виробництва/використання хімічної продукції.

Достатньо уваги приділяється і висвітленню методів наукового пізнання в хімії, ролі спостереження й експерименту.

Навчання хімії потребує раціонального застосування способів дій, методів і засобів навчання. Організації освітнього процесу сприятиме використання перевірених шкільною практикою активних та інтерактивних технологій: групової роботи, проблемного навчання, дидактичних ігор, тренінгових занять тощо. У сучасних умовах важливим методичним орієнтиром є формування в учнів уміння вчитись і його реалізація в самостійній навчальній діяльності. Пріоритетний вибір методики навчання належить учителеві.

Важливим джерелом знань, засобом формування дослідницьких умінь і навичок, створення проблемних ситуацій, розвитку мислення, спостережливості і допитливості є хімічний експеримент та розв’язування задач. Тому в програмі до кожної теми вказано види хімічного експерименту й типи розрахункових задач.

Виходячи з можливостей кабінету хімії та беручи до уваги токсичність речовин і правила безпеки, учитель на свій розсуд може доповнити хімічний експеримент, як демонстраційний, так і лабораторний. Окрім цього, частину демонстрацій можна здійснювати, використовуючи 3D-моделювання або віртуальне експериментування.

Формуванню компетентностей учнів сприяє виконання ними навчальних проектів, орієнтовні теми яких (для вибору) наведено в окремій рубриці програми. Учитель і учні можуть пропонувати і власні теми. Проекти розробляються учнями індивідуально або в групах, учитель може надавати консультацію щодо планування, визначення мети, завдань і методики дослідження, пошуку і збирання інформації, координувати хід виконання проекту. Проектна робота може бути теоретичною або експериментальною. Тривалість проекту – різна: від уроку (міні-проект), кількох днів (короткотерміновий проект) до року (довготерміновий). Результати досліджень учні представляють у формі мультимедійної презентації, доповіді (у разі необхідності – з демонстрацією хімічних дослідів), моделі, колекції, буклету, газети, статистичного звіту, тематичного масового заходу, наукового реферату (із зазначенням актуальності теми, новизни і практичного значення результатів дослідження, висновків) тощо. Презентація й обговорення (захист) проектів відбувається на спеціально відведеному уроці або під час уроку з певної теми. Робота кожного виконавця проекту оцінюється за його внеском, індивідуально за критеріями, з якими учнів ознайомлюють заздалегідь.

Упродовж року учень обов’язково виконує один навчальний проект (індивідуальний або груповий) із предмета. Окрім цього, учні можуть брати участь і виконувати за бажанням кілька проектів.

Ефективність освітнього процесу можна підвищити завдяки застосуванню сучасних інформаційно-комунікаційних технологій. Це сприятиме активізації пізнавальної діяльності учнів, розвитку їхньої самостійності в опануванні знань, посиленню позитивної мотивації навчання та дозволить формувати інформаційно-цифрову компетентність. Електронні освітні ресурси дають змогу унаочнити навчальний зміст, зокрема той, що стосується внутрішньої будови речовин чи хімічних процесів, недоступних для спостереження в умовах шкільної лабораторії.

У програмі не зазначено розподіл годин за темами. Для отримання очікуваних результатів навчальної діяльності учнів учитель самостійно визначає час, необхідний для їхнього досягнення у межах відповідної теми, зважаючи на умови функціонування навчального закладу і навчальні можливості учнів. Учитель також може обґрунтовано змінювати порядок вивчення тем і окремих питань у межах одного класу. Переносити вивчення тем до іншого класу не дозволяється.

10 клас

34 год, 1 год на тиждень

Очікувані результати навчальної діяльності	Зміст навчального матеріалу	Практична складова
Повторення початкових понять про органічні речовини
Знаннєвий компонент називає перших десять гомологів метану; розуміє належність речовин за їхнім складом до вуглеводнів, оксигеновмісних, нітрогеновмісних сполук. Діяльнісний компонент складає молекулярні й структурні формули метану та перших десяти його гомологів; пояснює суть процесу горіння (повного окиснення) вуглеводнів, реакцій заміщення для метану (хлорування), приєднання для етену й етину (галогенування, гідрування), етанової кислоти (взаємодія з індикаторами, металами, лугами, солями з точки зору електролітичної дисоціації). Ціннісний компонент обґрунтовує роль органічних сполук у живій природі; оцінює вплив на здоров’я і довкілля окремих органічних речовин; висловлює судження щодо необхідності знань про органічні сполуки для їх безпечного застосування.	Склад, властивості, застосування окремих представників вуглеводнів (метан, етан, етин), оксигено- (метанол, етанол, гліцерол, оцтова кислота) і нітрогеновмісних (амінооцтова кислота) органічних речовин.
Тема 1. Теорія будови органічних сполук
Знаннєвий компонент пояснює відмінність між ординарним, подвійним, потрійним і ароматичним зв’язками; суть явища ізомерії; залежність властивостей речовин від складу і будови їхніх молекул на основні положень теорії будови органічних сполук; наводить приклади структурних формул ізомерів органічних сполук. Діяльнісний компонент характеризує суть теорії будови органічних сполук, її значення; складає структурні формули ізомерів за молекулярною формулою сполуки; розв’язує задачі на встановлення молекулярної формули речовини за масовими частками елементів, густиною, відносною густиною речовини, обираючи і обґрунтовуючи спосіб розв’язання. Ціннісний компонент усвідомлює необхідність знання будови речовини для встановлення її впливу на власне здоров’я і довкілля; висловлює судження про значення теорії будови органічних сполук; робить висновки про багатоманітність органічних сполук на основі теорії їхньої будови.	Теорія будови органічних сполук. Утворення ковалентних карбон-карбонових зв’язків у молекулах органічних сполук. Ординарний, подвійний, потрійний і ароматичний зв’язки. Залежність властивостей речовин від складу і хімічної будови молекул. Поняття про явище ізомерії та ізомери. Класифікація органічних сполук.	Розрахункові задачі 1. Установлення молекулярної формули речовини за масовими частками елементів. 2. Установлення молекулярної формули речовини за її густиною, відносною густиною.
		Демонстрації 1. Моделі молекул органічних сполук (у тому числі 3D-проектування ). 2. Моделі молекул ізомерів (у тому числі 3D-проектування).
		Навчальні проекти 1. Ізомери у природі. 2. Історія створення та розвитку теорії будови органічних сполук. 3. 3D-моделі молекул органічних сполук.
Наскрізні змістові лінії Екологічна безпека і сталий розвиток. Залежність властивостей речовин від складу і хімічної будови молекул. Підприємливість і фінансова грамотність.   Залежність властивостей речовин від складу і хімічної будови молекул. Розвиток і значення теорії будови органічних сполук. Розв’язування розрахункових задач на встановлення молекулярної формули речовини за масовими частками елементів, густиною, відносною густиною речовини.
Тема 2. Вуглеводні
Знаннєвий компонент називає вуглеводні за систематичною номенклатурою; галузі застосування вуглеводнів; загальні формули різних гомологічних рядів вуглеводнів; пояснює залежність фізичних властивостей вуглеводнів від їхнього складу та будови; суть структурної ізомерії вуглеводнів; взаємозв’язок між вуглеводнями; суть реакції ізомеризації для підвищення октанового числа бензину; розпізнає структурні ізомери певної речовини; наводить приклади насичених, ненасичених вуглеводнів. Діяльнісний компонент розрізняє вуглеводні різних гомологічних рядів, їхні ізомери за будовою та назвами; описує явища, які супроводжують якісні реакції на визначення кратних зв’язків; складає на основі загальної формули молекулярні формули вуглеводнів певного гомологічного ряду; структурні формули вуглеводів різних гомологічних рядів; класифікує вуглеводні різних груп, порівнює їхні будову і властивості; характеризує хімічні властивості вуглеводнів, способи їх одержання, складає відповідні рівняння реакцій; установлює причинно-наслідкові зв’язки між складом, будовою, властивостями, зберіганням, транспортуванням і застосуванням вуглеводнів та їхнім упливом на довкілля; взаємозв’язки між гомологічними рядами вуглеводнів; дотримується правил безпечного поводження з вуглеводнями і їхніми похідними у побуті; розв’язує задачі на встановлення молекулярної формули речовини за масою, об’ємом або кількістю речовини реагентів або продуктів реакції, обираючи і обґрунтовуючи спосіб розв’язання. Ціннісний компонент робить висновки щодо властивостей речовин на підставі їхньої будови і про будову речовин на підставі їхніх властивостей; усвідомлює необхідність забезпечення екологічної безпеки під час одержання і застосування вуглеводнів; обґрунтовує застосування вуглеводнів їхніми властивостями; оцінює пожежну небезпечність вуглеводнів; екологічні наслідки порушення технологій одержання та застосування вуглеводнів та їхніх похідних; висловлює судження про значення засобів захисту рослин і їхній вплив на здоров’я людей та довкілля за їх неправильного використання.	Класифікація вуглеводнів. Алкани. Загальна формула алканів. Фізичні властивості алканів. Структурна ізомерія. Систематична номенклатура. Хімічні властивості алканів: часткове окиснення, термічний розклад (крекінг) та ізомеризація. Алкени і алкіни. Загальні формули алкенів і алкінів, ізомерія, номенклатура. Хімічні властивості алкенів та алкінів: часткове окиснення, гідрогенгалогенування, гідратація. Якісні реакції на подвійний та потрійний зв'язки. Арени. Бензен: склад, будова молекули, фізичні властивості. Хімічні властивості бензену: горіння, галогенування, нітрування, гідрування. Методи промислового та лабораторного одержання алканів, алкенів, алкінів, бензену. Застосування вуглеводнів. Біогаз. Взаємозв’язок між вуглеводнями. Уплив на довкілля вуглеводнів та їхніх похідних.	Розрахункові задачі 3. Установлення молекулярної формули речовини за масою, об’ємом або кількістю речовини реагентів або продуктів реакції.
		Демонстрації 3. Відношення насичених вуглеводнів до лугів, кислот. 4. Взаємодія етену і етину з бромною водою та калій перманганатом у розчині (віртуально).
		Лабораторні досліди 1. Дослідження властивостей парафіну як представника алканів.
		Навчальні проекти 4. Октанове число та якість бензину. 5. Цетанове число дизельного палива. 6. Ароматичні сполуки навколо нас. 7. Смог як хімічне явище. 8. Коксування вугілля: продукти та їх використання.
Наскрізні змістові лінії Здоров’я і безпека Вплив на довкілля вуглеводнів та їхніх похідних. Громадянська відповідальність. Вплив на довкілля вуглеводнів та їхніх похідних. Екологічна безпека і сталий розвиток. Забезпечення екологічної безпеки під час одержання, зберігання, транспортування і застосування вуглеводнів і їхніх похідних Вплив на довкілля вуглеводнів та їхніх похідних. Підприємливість і фінансова грамотність Реакції термічного розкладу (крекінгу) та ізомеризації, як спосіб підвищення октанового числа бензину. Добування алканів, алкенів, алкінів, бензену, їх застосування. Біогаз. Взаємозв’язок між вуглеводнями. Розв’язування розрахункових задач на встановлення молекулярної формули речовини за масою, об’ємом або кількістю речовини реагентів або продуктів реакції.
Тема 3. Оксигеновмісні органічні сполуки
Знаннєвий компонент називає загальні формули та характеристичні групи спиртів, альдегідів, карбонових кислот, естерів; за систематичною номенклатурою спирти, альдегіди, насичені одноосновні карбонові кислоти, естери; пояснює вплив характеристичної групи на фізичні і хімічні властивості оксигеновмісних органічних сполук; суть структурної ізомерії оксигеновмісних  органічних сполук; вплив водневого зв’язку на фізичні властивості оксигеновмісних органічних сполук; розрізняє за складом натуральні і штучні жири; натуральні і штучні волокна; наводить приклади спиртів, альдегідів, насичених одноосновних карбонових кислот, естерів, жирів, вуглеводів і їхні тривіальні назви; поширення  оксигеновмісних органічних сполук у природі і харчових продуктах. Діяльнісний компонент класифікує оксигеновмісні органічні сполуки за характеристичними групами; складає молекулярні і структурні формули спиртів, фенолу, альдегідів, насичених одноосновних карбонових кислот, естерів, жирів, вуглеводів (за назвами і загальними формулами відповідних гомологічних рядів); порівнює будову і властивості сполук з різними характеристичними групами, одноатомних спиртів і фенолу, крохмалю і целюлози; характеризує хімічні властивості та способи одержання спиртів, фенолу, альдегідів, насичених одноосновних карбонових кислот, естерів, жирів, вуглеводів і складає відповідні рівняння реакцій; прогнозує хімічні властивості оксигеновмісних органічних сполук на основі знань про властивості характеристичних груп; установлює причинно-наслідкові зв’язки між складом, будовою, властивостями, застосуванням і впливом на довкілля оксигеновмісних органічних сполук; генетичні зв’язки між оксигеновмісними органічними сполуками; визначає дослідним шляхом альдегіди, карбонові кислоти, глюкозу; дотримується правил безпечного поводження з органічними речовинами; обчислює за хімічними рівняннями кількість речовини, масу або об’єм за кількістю речовини, масою або об’ємом реагенту, що містить певну частку домішок, обираючи і обґрунтовуючи спосіб розв’язання; розв’язує експериментальні задачі, обираючи і обґрунтовуючи спосіб розв’язання. Ціннісний компонент робить висновки щодо властивостей оксигеновмісних органічних речовин на підставі їхньої будови і про будову оксигеновмісних речовин на підставі їхніх властивостей; усвідомлює взаємозв’язок складу, будови, властивостей, застосування оксигеновмісних органічних речовин і їхнього впливу на довкілля; необхідність охорони довкілля від промислових відходів, що містять фенол; висловлює судження щодо впливу продуктів органічного синтезу на екологічний стан довкілля; розв’язує проблему власного раціонального харчування на основі знань про жири і вуглеводи; оцінює біологічне значення жирів і вуглеводів; їхню роль у харчуванні людини; переваги вживання рослинних олій та одягу з натуральних і штучних тканин; безпечність органічних речовин і приймає обґрунтоване рішення щодо їхнього використання.	Спирти. Поняття про характеристичну групу. Гідроксильна характеристична група. Насичені одноатомні спирти: загальна формула, ізомерія, номенклатура. Водневий зв’язок, його вплив на фізичні властивості спиртів. Хімічні властивості насичених одноатомних спиртів: повне і часткове окиснення, дегідратація, взаємодія з лужними металами, гідроген галогенідами. Одержання метанолу й етанолу. Поняття про багатоатомні спирти. Фенол: склад і будова молекули, фізичні властивості. Хімічні властивості фенолу: взаємодія з активними металами, лугами, бромною водою, ферум(ІІІ) хлоридом (без складання рівняння реакції). Уплив на довкілля фенолу. Альдегіди. Склад, будова молекул альдегідів. Альдегідна характеристична група. Загальна формула, номенклатура і фізичні властивості альдегідів. Хімічні властивості альдегідів: часткове окиснення (якісні реакції на альдегідну групу) і відновлення. Одержання альдегідів. Карбонові кислоти, їх поширення в природі та класифікація. Карбоксильна характеристична група. Склад, будова молекул насичених одноосновних карбонових кислот, їхня загальна формула, ізомерія, номенклатура і фізичні властивості. Порівняння хімічних властивостей насичених одноосновних карбонових і неорганічних кислот. Одержання карбонових кислот. Естери. Жири. Фізичні властивості естерів. Реакція естерифікації. Гідроліз естерів. Жири як представники естерів. Класифікація жирів. Реакції гідрування та гідролізу жирів. Біодизельне пальне. Вуглеводи. Класифікація вуглеводів, їх утворення й поширення у природі. Глюкоза: молекулярна формула та її відкрита форма. Хімічні властивості глюкози: повне і часткове окиснення, відновлення, бродіння (спиртове і молочнокисле). Сахароза: молекулярна формула, фізичні властивості. Гідроліз сахарози. Крохмаль і целюлоза: склад і будова молекул, хімічні властивості. Поняття про натуральні та штучні (на прикладі ацетатного) волокна.	Розрахункові задачі 4. Обчислення за хімічними рівняннями кількості речовини, маси або об’єму за кількістю речовини, масою або об’ємом реагенту, що містить певну частку домішок.
		Демонстрації 5. Взаємодія саліцилової (ацетилсаліцилової) кислоти у водному розчині з ферум(ІІІ) хлоридом. 6. Окиснення метаналю (етаналю) амоніачним розчином аргентум(І) оксиду . 7. Ознайомлення зі зразками естерів. 8. Розчинність жирів у воді та органічних розчинниках. 9. Доведення ненасиченого характеру рідких жирів (віртуально). 10. Окиснення глюкози амоніачним розчином аргентум(І) оксиду .
		Лабораторні досліди 2. Окиснення етанолу до етаналю. 3. Виявлення фенолу в екстракті зеленого чаю або гуаші. 4. Окиснення метаналю (етаналю) свіжодобутим купрум(ІІ) гідроксидом. 5. Окиснення глюкози свіжодобутим купрум(ІІ) гідроксидом.
		Практичні роботи 1. Розв’язування експериментальних задач.
		Навчальні проекти 9. Спирти — харчові продукти та отрута. 10. Екологічна безпечність застосування і одержання фенолу. 11. Вуглеводи у харчових продуктах: виявлення і біологічне значення. 12. Виробництво цукру. 13. Натуральні волокна рослинного походження: їхні властивості, дія на організм людини, застосування. 14. Штучні волокна: їхнє застосування у побуті та промисловості.
Наскрізні змістові лінії Громадянська відповідальність Одержання метанолу й етанолу. Здоров’я і безпека Уплив оксигеновмісних органічних речовин на довкілля. Реакція естерифікації. Гідроліз естерів та їх застосування. Біологічне значення жирів і вуглеводів. Екологічна безпека і сталий розвиток Охорона довкілля від промислових відходів, що містять фенол. Біодизельне пальне. Біологічне значення жирів і вуглеводів. Підприємливість і фінансова грамотність . Одержання метанолу й етанолу. Одержання альдегідів. Реакція естерифікації. Гідроліз естерів та їх застосування. Біодизельне пальне. Поняття про натуральні та штучні (на прикладі ацетатного) волокна. Обчислення за хімічними рівняннями кількості речовини, маси або об’єму за кількістю речовини, масою або об’ємом реагенту, що містить певну частку домішок.
Тема 4. Нітрогеновмісні органічні сполуки
Знаннєвий компонент називає загальні формули та характеристичні групи амінів та амінокислот; аміни та амінокислоти за систематичною номенклатурою; пояснює структурні формули амінів та амінокислот; утворення біполярного йону, амфотерність амінокислот; зміст понять: характеристична аміногрупа, пептидна група, поліпептид; наводить приклади амінів, амінокислот, білків. Діяльнісний компонент розрізняє первинні, вторинні і третинні аміни; складає молекулярні та структурні формули амінів та амінокислот; рівняння реакцій, які характеризують хімічні властивості та способи одержання амінів та амінокислот; класифікує нітрогеновмісні органічні сполуки за характеристичними групами; аміни за кількістю замісників; прогнозує хімічні властивості амінокислот, зумовлені особливостями будови їхніх молекул; характеризує біологічну роль амінокислот, білків; виявляє органічні сполуки у харчових продуктах; установлює причинно-наслідкові зв’язки між складом, будовою, властивостями нітрогеновмісних органічних сполук; дотримується правил безпечного поводження з органічними речовинами. Ціннісний компонент усвідомлює вплив аніліну та його похідних (вогненебезпечність, корозійність, подразливість, отруйність) на довкілля та організм людини; висловлює судження про вплив вивчених нітрогеновмісних органічних сполук на організм людини; обґрунтовує застосування речовин їхніми властивостями; способи захисту водойм від забруднення у процесі виробництва синтетичних барвників оцінює біологічне значення амінокислот і білків; розв’язує проблему власного раціонального харчування на основі знань про білки; робить висновки про властивості амінів, амінокислот та білків, виходячи з будови молекул речовин, і про будову речовин, виходячи з їх властивостей.	Аліфатичні й ароматичні аміни: склад і будова молекул, класифікація, номенклатура.  Будова аміногрупи. Аміни як органічні основи: взаємодія з водою і неорганічними кислотами. Горіння аліфатичних амінів. Взаємодія аніліну з бромною водою. Одержання аніліну. Застосування аніліну та його похідних у хімічному виробництві. Амінокислоти: склад і будова молекул. Особливості хімічних властивостей амінокислот. Біполярний йон. Пептиди. Пептидна (амідна) група. Білки як високомолекулярні сполуки. Хімічні властивості білків: гідроліз, денатурація, кольорові реакції.	Демонстрації 11. Взаємодія аніліну з хлоридною кислотою. 12. Взаємодія аніліну з бромною водою. 13. Доведення наявності характеристичних груп у молекулах амінокислот.
		Лабораторні досліди 6. Розчинення білків у воді з утворенням емульсій. 7. Біуретова реакція. 8. Ксантопротеїнова реакція.
		Практичні роботи 2. Виявлення органічних сполук у харчових продуктах.
		Навчальні проекти 15. Натуральні волокна тваринного походження: їхні властивості, дія на організм людини, застосування. 16. Анілін – основа для виробництва барвників. 17. Синтез білків.
Наскрізні змістові лінії Здоров’я і безпека. Громадянська відповідальність. Екологічна безпека і сталий розвиток. Небезпечність аніліну та його похідних для людини та оточуючого середовища. Підприємливість і фінансова грамотність Одержання аніліну. Небезпечність аніліну та його похідних для людини та оточуючого середовища.
Тема 5. Синтетичні високомолекулярні речовини і полімерні матеріали на їх основі
Знаннєвий компонент називає найпоширеніші полімери; пояснює причини багатоманітності органічних речовин; наводить приклади синтетичних високомолекулярних речовин і полімерних матеріалів на їх основі. Діяльнісний компонент описує властивості полімерних матеріалів; порівнює природні, штучні і синтетичні волокна, пластмаси; термопластичні й термореактивні полімери; характеризує використання найпоширеніших полімерів; установлює причинно-наслідкові зв’язки між складом, будовою, властивостями та застосуванням полімерів; дотримується правил безпечного поводження з синтетичними матеріалами. Ціннісний компонент обґрунтовує значення полімерів у створенні нових матеріалів; висловлює судження про значення синтетичних методів добування органічних речовин.	Реакції полімеризації і поліконденсації. Пластмаси. Гума. Фізичні властивості, сфери використання найпоширеніших полімерів. Полімери і їхнє марковання. Вплив пластмас на здоров’я людини і довкілля. Проблеми утилізації полімерів і пластмас в контексті сталого розвитку суспільства. Синтетичні волокна: властивості і застосування.	Демонстрації 14. Зразки пластмас, канчуків, гуми, синтетичних волокон.
		Лабораторні досліди 9. Порівняння властивостей термоплас-тичних і термореактивних полімерів. 10. Відношення синтетичних волокон до нагрівання, розчинів кислот і лугів.
		Практичні роботи 3. Дослідження марковання виробів із полімерних матеріалів і пластмас.
		Навчальні проекти 18. Синтетичні волокна: їх значення, застосування у побуті та промисловості. 19. Рециклінг як єдиний цивілізований спосіб утилізації твердих побутових відходів. 20. Переробка побутових відходів в Україні та розвинених країнах світу. 21. Перспективи застосування полімерів із наперед заданими властивостями.
Наскрізні змістові лінії Здоров’я і безпека Фізичні властивості, сфери використання найпоширеніших полімерів. Вплив пластмас на здоров’я людини і довкілля. Проблеми утилізації полімерів і пластмас в контексті сталого розвитку суспільства. Громадянська відповідальність. Вплив пластмас на здоров’я людини і довкілля. Проблеми утилізації полімерів і пластмас в контексті сталого розвитку суспільства. Екологічна безпека і сталий розвиток. Фізичні властивості, сфери використання найпоширеніших полімерів. Вплив пластмас на здоров’я людини і довкілля. Проблеми утилізації полімерів і пластмас в контексті сталого розвитку суспільства. Підприємливість і фінансова грамотність Фізичні властивості, сфери використання найпоширеніших полімерів. Пластмаси. Гума. Фізичні властивості, сфери використання найпоширеніших полімерів.   Синтетичні волокна: властивості і застосування .
Тема 6. Багатоманітність та взаємозв’язок органічних речовин
Знаннєвий компонент наводить приклади гомологів та ізомерів; сполук з простими, кратними та ароматичними зв’язками; з різними характеристичними групами; природних та синтетичних біологічно активних речовин. Діяльнісний компонент розрізняє речовини за класами органічних сполук; складає рівняння реакцій, які характеризують генетичні зв’язки органічних сполук; виявляє аскорбінову кислоту (вітамін С) у харчових продуктах; досліджує рН водного розчину ацетилсаліцилової кислоти; установлює взаємозв’язок між класами органічних сполук; використовує знання про органічні сполуки для пояснення їх різноманітності. Ціннісний компонент усвідомлює необхідність знання будови речовини для встановлення її впливу на власне здоров’я і довкілля; необхідність обережного поводження з хімічними реактивами, біологічно активними добавками, лікарськими препаратами; оцінює значення біологічно активних речовин та лікарських засобів для організму людини; висловлює судження про можливості використання органічних сполук залежно від їхніх властивостей; обґрунтовує значення органічних речовин у створенні нових матеріалів; робить висновки про важливість знань про органічні сполуки.	Взаємозв’язок органічних речовин. Біологічно активні речовини: ферменти, вітаміни, гормони. Лікарські засоби. Обережне поводження з лікарськими засобами. Роль органічної хімії у розв’язуванні сировинної, енергетичної, продовольчої проблем, створенні нових матеріалів.	Демонстрації 15. Зразки (реальні і віртуальні) сировини, традиційних і новітніх матеріалів, виробів з них. 16. Зразки (реальні і віртуальні) лікарських засобів. 17. Зразки (реальні і віртуальні) засобів захисту рослин, харчових продуктів і біологічно активних добавок.
		Лабораторні досліди 11. Дослідження рН водного розчину ацетилсаліцилової кислоти власноруч виготовленими індикаторами з природного матеріалу. 12. Виявлення аскорбінової кислоти (вітаміну С) у харчових продуктах.
		Навчальні проекти 22. Найважливіші хімічні виробництва органічної хімії в Україні. 23. Доцільність та шкідливість біологічно активних добавок.
Громадянська відповідальність. Здоров’я і безпека. Екологічна безпека і сталий розвиток. Підприємливість і фінансова грамотність Біологічно активні речовини: ферменти, вітаміни, гормони. Лікарські засоби. Обережне поводження з лікарськими засобами. Роль органічної хімії у розв’язуванні сировинної, енергетичної, продовольчої проблем, створенні нових матеріалів.

11 клас

34 год, 1 год на тиждень

Очікувані результати навчальної діяльності		Зміст навчального матеріалу		Практична складова
Тема 1. Періодичний закон і періодична система хімічних елементів
Знаннєвий компонент називає s-, p-, d-елементи за їхнім місцем у періодичній системі; Діяльнісний компонент складає електронні і графічні електронні формули атомів s-, p-, d-елементів 1-4 періодів з урахуванням принципу «мінімальної енергії» та явища «провалу електрона»; елементів 2-3 періодів в основному і збудженому станах; аналізує відмінності електронних конфігурацій атомів s-, p-, d-елементів 1-4 періодів; порівнює валентні можливості атомів неметалічних елементів 2 і 3 періодів, що знаходяться в одній групі, на основі електронної будови їхніх атомів. Ціннісний компонент обґрунтовує періодичну зміну властивостей елементів і їхніх сполук на основі електронної будови їхніх атомів; висловлює судження щодо застосування періодичного закону для передбачення властивостей іще не відкритих елементів.		Явище періодичної зміни властивостей елементів і їхніх сполук з точки зору сучасних уявлень про електронну будову атомів. Електронні і графічні електронні формули атомів s-, p-, d-елементів. Принцип «мінімальної енергії». Явище «провалу електрона». Збуджений стан атома. Поняття про валентні електрони. Валентні можливості неметалічних елементів 2 і 3 періодів.		Демонстрації 1. Різні варіанти періодичної системи хімічних елементів (довга і коротка форми, віртуальні 3D). 2. Форми електронних орбіталей (у тому числі 3D-проектування). 3. Моделі атомів s-, p-, d-елементів (у тому числі 3D-проектування).
				Навчальні проекти 1. Створення 3D-моделей атомів елементів. 2. Застосування радіонуклідів у медицині. 3. Використання радіоактивних ізотопів в якості індикаторів у тваринництві, археології.
Наскрізні змістові лінії Підприємливість і фінансова грамотність Явище періодичної зміни властивостей елементів і їхніх сполук з точки зору сучасних уявлень про електронну будову атомів.
Тема 2. Хімічний зв’язок і будова речовини
Знаннєвий компонент установлює види хімічного зв’язку в речовинах за їхніми формулами; наводить приклади речовин із різними видами хімічного зв ’язку; аморфних і кристалічних речовин. Діяльнісний компонент пояснює відмінності в механізмах утворення ковалентних зв’язків у молекулах води й амоніаку та йонах амонію й гідроксонію; між аморфними і кристалічними речовинами; прогнозує фізичні властивості речовин на основі їхньої будови та будову речовин на основі їхніх фізичних властивостей. Ціннісний компонент оцінює на основі будови речовини можливість утворення водневого зв’язку між молекулами і всередині молекулярних структур; висловлює судження щодо залежності між використанням речовин та їхньою будовою і властивостями.		Йонний, ковалентний, металічний, водневий (міжмолекулярний та внутрішньомолекулярний) хімічні зв’язки. Обмінний і донорно-акцепторний механізми утворення ковалентного зв’язку. Кристалічний і аморфний стани твердих речовин. Залежність фізичних властивостей речовин від їхньої будови.		Демонстрації 4. Моделі різних типів кристалічних ґраток (у тому числі 3D-проектування). 5. Утворення амоній хлориду з амоніаку і гідроген хлориду. 6. Зразки аморфних речовин.
				Навчальні проекти 4. Застосування рідких кристалів. 5. Використання речовин із різними типами хімічних зв’язків у техніці. 6. Значення водневого зв’язку для організації структур біополімерів.
Наскрізні змістові лінії Здоров’я і безпека. Екологічна безпека і сталий розвиток. Підприємливість і фінансова грамотність. Залежність фізичних властивостей речовин від їхньої будови.
Тема 3. Хімічні реакції
Знаннєвий компонент називає алотропні видозміни Оксигену, Сульфуру, Карбону, Фосфору; пояснює відмінності властивостей алотропних модифікацій хімічних елементів їхнім кількісним складом або будовою; вплив різних чинників на зміщення хімічної рівноваги; принцип дії гальванічного елемента; хімічну суть електролізу. Діяльнісний компонент класифікує хімічні реакції за різними ознаками (за кількістю і складом реагентів та продуктів реакцій, зміною ступеня окиснення, оборотністю процесу, тепловим ефектом); складає рівняння реакцій різного типу; прогнозує можливість реакції гідролізу неорганічних (солей) та органічних (естерів, жирів, вуглеводів, білків) сполук; рН середовища водних розчинів солей; утворення продуктів електролізу розплавів і водних розчинів солей; добирає умови зміщення хімічної рівноваги оборотних процесів на основі принципу Ле Шательє; дотримується правил безпеки під час виконання хімічних дослідів; експериментально визначає рН середовища водних розчинів солей; обчислює за хімічними рівняннями вихід продукту реакції, обираючи і обґрунтовуючи спосіб розв’язання. Ціннісний компонент висловлює судження щодо біологічної ролі озону і його використання; обґрунтовує значення алотропних перетворень; оборотних процесів у довкіллі; окисно-відновних процесів у побуті, природі, промислових виробництвах; оцінює негативний вплив на екологію відпрацьованих гальванічних елементів і дотримується правил їхньої утилізації.		Класифікація хімічних реакцій за різними ознаками. Реакції, що відбуваються без зміни якісного складу речовини. Алотропія. Алотропні видозміни речовин на прикладах модифікацій Оксигену, Сульфуру, Карбону і Фосфору. Необоротні і оборотні хімічні процеси. Хімічна рівновага. Принцип Ле Шательє. Поняття про гідроліз солей і органічних сполук. Окисно-відновні реакції. Гальванічний елемент, принцип його дії. Електроліз як окисно-відновний процес. Електроліз розплавів і водних розчинів солей. Застосування електролізу.		Розрахункові задачі 1. Обчислення за хімічними рівняннями виходу продукту реакції.
				Демонстрації 7. Моделі кристалічних ґраток алотропних модифікацій Карбону і Сульфуру (у тому числі 3D-проектування). 8. Зміщення рівноваги утворення амоній гідроксиду або в системі нітроген(ІІ) оксид – нітроген(ІV) оксид при нагріванні (у тому числі віртуально). 9. Електроліз водних розчинів купрум(ІІ) сульфату і калій йодиду (у тому числі віртуально).
				Лабораторні досліди 1. Дослідження впливу температури на стан хімічної рівноваги процесу гідролізу натрій етаноату. 2. Дослідження впливу концентрації йонів Гідрогену на стан хімічної рівноваги в системі хромат-іони – дихромат-іони.
				Практичні роботи 1. Визначення рН середовища водних розчинів солей.
				Навчальні проекти 7. Дослідження ефективності засобів для прання за різних температур. 8. Окисно-відновні реакції у побуті, природі, промислових виробництвах, їхнє значення. 9. Види і принципи роботи малих джерел електричного струму, їх утилізація. 10. Штучні алмази у техніці.
Наскрізні змістові лінії Громадянська відповідальність . Здоров’я і безпека Алотропні видозміни речовин на прикладах модифікацій Оксигену, Сульфуру, Карбону і Фосфору. Гальванічний елемент, принцип його дії. Застосування електролізу. Екологічна безпека і сталий розвиток Реакції, що відбуваються без зміни якісного складу речовини. Алотропія. Алотропні видозміни речовин на прикладах модифікацій Оксигену, Сульфуру, Карбону і Фосфору. Гальванічний елемент, принцип його дії. Застосування електролізу. Підприємливість і фінансова грамотність Окисно-відновні реакції. Гальванічний елемент, принцип його дії. Застосування електролізу.
Тема 4. Неорганічні речовини і їхні властивості
Знаннєвий компонент називає найпоширеніші у природі метали і неметали, сфери їхнього застосування; представників класів неорганічних сполук за систематичною номенклатурою; пояснює суть явищ адсорбції; хімічної й електрохімічної корозії металів; наводить приклади взаємозв’язків між речовинами. Діяльнісний компонент характеризує фізичні та хімічні властивості (взаємодія з металами і неметалами) концентрованої сульфатної і нітратної кислот; складає рівняння, що підтверджують відновні властивості металів, зокрема алюмінію і заліза (реакцій з неметалами, водою, кислотами і солями в розчинах); окисні (реакцій із воднем і металами) і відновні властивості неметалів (взаємодія з більш електронегативними неметалами); окисні і відновні властивості карбон(ІІ) оксиду; реакцій, які характеризують хімічні властивості оснόвних, кислотних та амфотерних оксидів; кислот, лугів, нерозчинних основ, амфотерних гідроксидів, середніх і кислих солей; одержання кислих солей; складає план дослідження та експериментально встановлює генетичні зв’язки між неорганічними і органічними речовинами; добирає способи захисту металів від різних видів корозії; порівнює фізичні та хімічні властивості металів і неметалів, оксидів металічних і неметалічних елементів; особливості водних розчинів гідроген хлориду, гідроген сульфіду, амоніаку; основ (кальцій і натрій гідроксидів); солей (амонію, карбонатів, силікатів, нітратів, ортофосфатів); аналізує і тлумачить результати досліджень; установлює генетичні зв’язки між основними класами неорганічних і органічних сполук; проводить якісні реакції на катіони Алюмінію, Феруму(2+) і Феруму(3+), амонію, силікат- і ортофосфат-аніони; досліджує склад неорганічних речовин; аналізує види жорсткості води і пропонує безпечні способи усунення жорсткості води у побуті; обчислює кількість речовини, масу або об’єм продукту за рівнянням хімічної реакції, якщо один із реагентів взято в надлишку, обираючи і обґрунтовуючи спосіб розв’язання. Ціннісний компонент оцінює біологічне значення металічних (Кальцію, Калію, Натрію, Магнію, Феруму) і неметалічних (Оксигену, Нітрогену, Карбону, Силіцію, Фосфору, елементів-галогенів) елементів;  доводить практичну значущість явища адсорбції, металів і неметалів та сполук металічних і неметалічних елементів; уплив жорсткої води на організм людини, побутові прилади і комунікації; висловлює судження щодо екологічних наслідків кислотних дощів, парникового ефекту, нераціонального використання мінеральних добрив.		Прості речовини. Загальна характеристика металів. Фізичні властивості металів на основі їхньої будови. Метали як відновники. Алюміній і залізо: фізичні і хімічні властивості. Поняття про хімічну і електрохімічну корозію металів. Способи захисту металів від корозії. Застосування металів та їхніх сплавів. Неметали. Загальна характеристика неметалів. Фізичні властивості. Явище адсорбції. Окисні властивості неметалів (взаємодія з воднем і металами). Відновні властивості неметалів. Застосування неметалів. Сполуки неметалічних елементів з Гідрогеном: гідроген хлорид, гідроген сульфід, амоніак. Особливості водних розчинів цих сполук, їх застосування. Складні речовини. Оксиди. Окисно-відновні властивості карбон(ІІ) оксиду, його фізіологічна дія на організм людини, одержання і застосування. Кислоти. Кислотні дощі. Особливості взаємодії металів з нітратною і концентрованою сульфатною кислотою. Основи. Властивості, одержання і застосування кальцій і натрій гідроксидів. Солі у природі. Середні і кислі солі. Поняття про жорсткість води та способи її усунення. Властивості і застосування карбонатів, нітратів і ортофосфатів лужних і лужноземельних металічних елементів, солей амонію. Якісні реакції на деякі йони. Біологічне значення металічних і неметалічних елементів. Генетичні зв’язки між основними класами неорганічних і органічних сполук.		Розрахункові задачі 2. Обчислення кількості речовини, маси або об’єму продукту за рівнянням хімічної реакції, якщо один із реагентів взято в надлишку.
				Демонстрації 10. Зразки металів і їхніх сплавів. 11. Зразки неметалів.
				Лабораторні досліди 3. Дослідження адсорбційної здатності активованого вугілля та аналогічних лікарських препаратів. 4-7. Якісне визначення у розчині катіонів Алюмінію, Феруму(2+) і Феруму(3+), амонію. 8, 9. Якісне визначення у розчинах силікат- і ортофосфат-іонів.
				Практичні роботи 2. Дослідження якісного складу неорганічних речовин. 3. Усунення тимчасової і постійної твердості води. 4. Генетичні зв’язки між неорганічними та органічними речовинами.
				Навчальні проекти 11. Дослідження корозійної стійкості металів і їхніх сплавів у різних середовищах. 12. Дослідження якості антикорозійних покриттів. 13. Раціональне використання добрив та проблема охорони довкілля. 14. Запобігання негативному впливові нітратів на організм людини. 15. Неорганічні речовини у фармації (або домашній аптечці) і харчовій промисловості.
Наскрізні змістові лінії Громадянська відповідальність Способи захисту металів від корозії. Застосування металів та їхніх сплавів. Застосування водних розчинів гідроген хлориду, гідроген сульфіду, амоніаку. Карбон(ІІ) оксид: його фізіологічна дія на організм людини, одержання і застосування. Кислотні дощі. Поняття про жорсткість води та способи її усунення. Властивості і застосування карбонатів, нітратів і ортофосфатів лужних і лужноземельних металічних елементів, солей амонію. Здоров’я і безпека Фізичні властивості металів на основі їхньої будови. Метали як відновники. Алюміній і залізо: фізичні і хімічні властивості. Застосування металів та їхніх сплавів. Явище адсорбції. Застосування водних розчинів гідроген хлориду, гідроген сульфіду, амоніаку. Карбон(ІІ) оксид: його фізіологічна дія на організм людини, одержання і застосування. Кислотні дощі. Властивості і застосування кальцій і натрій гідроксидів. Поняття про жорсткість води та способи її усунення. Властивості і застосування карбонатів, нітратів і ортофосфатів лужних і лужноземельних металічних елементів, солей амонію. Екологічна безпека і сталий розвиток Фізичні властивості металів на основі їхньої будови. Метали як відновники. Алюміній і залізо: фізичні і хімічні властивості. Застосування алюмінію і заліза та їхніх сплавів. Явище адсорбції. Застосування неметалів. Застосування водних розчинів гідроген хлориду, гідроген сульфіду, амоніаку. Карбон(ІІ) оксид: його фізіологічна дія на організм людини, одержання і застосування. Кислотні дощі. Властивості і застосування карбонатів, нітратів і ортофосфатів лужних і лужноземельних металічних елементів, солей амонію. Підприємливість і фінансова грамотність Фізичні властивості металів на основі їхньої будови. Метали як відновники. Алюміній і залізо: фізичні і хімічні властивості. Способи захисту металів від корозії. Застосування металів та їхніх сплавів. Явище адсорбції. Застосування неметалів. Застосування водних розчинів гідроген хлориду, гідроген сульфіду, амоніаку. Карбон(ІІ) оксид: його фізіологічна дія на організм людини, одержання і застосування. Кислотні дощі. Властивості і застосування кальцій і натрій гідроксидів. Поняття про жорсткість води та способи її усунення. Властивості і застосування карбонатів, нітратів і ортофосфатів лужних і лужноземельних металічних елементів, солей амонію. Обчислення кількості речовини, маси або об’єму продукту за рівнянням хімічної реакції, якщо один із реагентів взято в надлишку.
Тема 5. Хімія і прогрес людства
Знаннєвий компонент наводить приклади застосування хімічних сполук у різних галузях та у повсякденному житті. Ціннісний компонент оцінює значення хімії у створенні нових матеріалів, розвитку нових напрямів технологій, розв’язанні продовольчої, сировинної, енергетичної, екологічної проблем; усвідомлює значення нової філософії у хімії і власної громадянської позиції для реалізації концепції сталого розвитку суспільства; причинно-наслідкові зв’язки у природі та її цінність і цілісність; критично ставиться до хімічної інформації з різних джерел; висловлює судження щодо значення хімічних знань як складника загальної культури людини.	Роль хімії у створенні нових матеріалів, розвитку нових напрямів технологій, розв’язанні продовольчої, сировинної, енергетичної, екологічної проблем. Зелена хімія: нова філософія у хімії.		Навчальні проекти 16. Безвідповідальність у сучасній хімії – друг чи ворог? 17. Вирішення проблеми утилізації різних видів електричних ламп.
Наскрізні змістові лінії Громадянська відповідальність. Здоров’я і безпека. Екологічна безпека і сталий розвиток. Підприємливість і фінансова грамотність. Роль хімії у створенні нових матеріалів, розвитку нових напрямів технологій, розв’язанні продовольчої, сировинної, енергетичної, екологічної проблем. Зелена хімія: нова філософія у хімії.